Тінь від мого горнятка,
Кавові леви на денці –
Комфорт ідеальний для згадок:
Безмежности буду чекати,
Вірить у впевненість буду –
І в довготривалих обіймах
Цілунок здаля відчувати.
Це твій нерозгаданий подих
На сивім порозі костелу!
Це ти мій розніжила хаос,
Кімнатні розбризкавши вірші
По комах, трикрапках і римах
У ритмах під сонцем мілонґи.
В долоню впіймавши твій промінь –
Було, обпікав недосяжно,
А часом умів лікувати…
Це певно тривка панацея!
Я знаю, обоє ми діти
Химерні та егоїстичні
І це додавало об’єму
До важкости нашого болю.
Так більше, напевно, не треба
Від мене візьми трохи зорей,
Розсип ароматом по залу,
Посій поміж Львовом і нами
Під рухи молочного танго:
Заглиб теплий подих для мене,
Щоб міг я й тобі його дати…
