Сонце нерозчесане, літнє
Світить нахабно
Як мандарин.
Взяв,
Схопив
І з`їв би!
Якби не діти
Із бідних робочих окраїн,
Сірих, замурзаних міст.
Їм сонце потрібне більше.
Більше, ніж вам і мені.
Більше, ніж нам усім.
Вони –
Відчайдухи,
Розділять сонце по-братськи,
Розтягнуть собі.
Сховають в кишені,
Де дріб`язок і цигарки.
А ще саморобні ножі.
Принесуть сонце
В коробку бетонних стін,
У ситу, затишну темряву
Малосімейних квартир.
