А ти емігруєш у сни,
Що б в них насмітити реальність
Весні на хвоста пласти…
Стосункам – комедіальність
Пиши, якщо стане сил
Вірші, чи хоча б адреси
Папір прикрашає трактир
Хімерний візир для преси
Розкута стандартність квартир
Навряд у собі з’їла душу
Ти мій поводир, чи звір
Якому коритись мушу
А може ти просто флакон?
Цитата із анотацій?
Шкільний безпорадний плафон,
Платон, без п’яти одинадцять…
Пусти, чи залиш мов трофей,
На вибір шляхи два – до Бога
Один безлюдний, нєчєй!
А другий…хіба ж то дорога?!
Твій відступ пройде по душі…
Душа ж бо терпляча, в асфальті
Там гудзики, тут комірці…
Й німі, бо в руці, шпальти…
Франтішек Купка…
Із останніх захоплень…
Коханець?
Та ні, пожиттєво спиріт,
А посмертно художник…
Ці чехи, з хворобами у легенях
На трамвайних станціях Праги…Станси
поколінню нудьги
…І він…
Надвизнаний геній,
Тепер доведи,
свою зверхність до штампів…
Два слова на «а»:
Абсолют й адвентист…
Абетка для скривжених і для вигнанців –
Мовляв, йди молись…
Ти вмовляв…
Пожадливий, впертий.
Незтертий з долоні…
Зажди, твоя черга у Рай,
Крізь тунель із його картин…
Крізь колони
його жахів -
Франтішек Купка – і до сіль між живих…мов живий…
