Давно не бачила вже світла
І сонця, бо його нема.
Душа за всі роки окріпла
Привикла, що весь час зима.
І темінь, темінь, темінь всюди
З ранку до ночі, місяці…
Пониклі, тихі, сірі люди.
Ліхтаря промінь на лиці.
Полярна ніч, що і казати.
Байдужа до людей завжди,
Бо мачуха – не рідна мати
Годи їй, а чи не годи.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design