В темені, серед великості зірок
У місяця години випиває річка
Щоб одягнути сяючий вінок
На свої хтиві хвилі-стрічки.
Біжить із висоти чужих надій
У даль просякнуту безмежжям
Несе освіжений снігами хміль
Зриваючи у берега одежу.
В темені, серед великості зірок
Малює ніч вогні малого міста
Щоб залатати купку дірочок
Мереживним намистом.
І губить зір із висоти думок,
Вулиць, вуличок , доріг…
Бездонність лампочок
Немов засвічений пиріг.
А слух ховає пісню вітру
Із вод навіяну у тишині
Аби понести всьому світу
Виноградівські вогні.
Що… в …
Темені, серед великості зірок
Малює ніч околицями міста
Проткнувши сотнями голок
П’янке, трояндове намисто.
Й обплетені зеленою лозою
Двори із тином зблідлих хат
Ховають попід Чорною горою
Виноградно-терпкий аромат….
В темені, серед великості зірок
У місяця години випиває річка
Щоб одягнути сяючий вінок
На свої хтиві хвилі-стрічки.
