сплю собі гола розводжу бардак у хаті
дотик самотності м’якший за лапу киці
пам'ять – валіза
та скільки туди не пхати
всякого мотлоху – дещо таки сниться
деякі риси облич і відтінки світла
деякі факти нечитаних біографій
папороть наша дивом таки розквітла
тільки на лихо – не з тої вона парафії
не перемелеться
ніч у вікно постукає
не відчиняти не можна але не хочеться
хтось невідомий стоятиме на посту
доки ми граємось в чорне цієї ночі
і не втішайся – час не лікує карієс
тільки душевні рани та й то – не кожному
чарка вина і півпорції курки під карі
все на що я спроможна
