− Сонце моє ясне, Сонце моє красне!
Землю зігріваєш, все про мене дбаєш,
А як нічка прийде, а днина вже згасне,
Ти куди мандруєш, де домівку маєш?
Що там за горою, куди ти скотилось?
Може, річка чиста, аби ти умилось?
Може, ліжко тепле, щоб тобі спочити?
Може, жде родина, щоб чайку попити?
− Дощик мене вмиє, любая дитинко,
А відпочивать я буду на хмаринках,
А родина моя – Місяць, ясні Зорі,
Вітер-непосида, що гуляє в полі.
Всі трудолюбиві, всі порядок знають,
Старанно, по черзі вас охороняють.
О т і не вдається разом нам зустрітись,
Щоб усім спочити і чайку попити.
