Ми зліпили на коліні
Пластилінову країну.
Не з металу і не з глини,
Із вагань, журби та ліні.
Пр.:
Ми зліпили з пластиліну
Дім, роботу і родину.
Батьківщину, що єдина,
Ми зліпили з пластиліну,
Щоб гнучкі коліна й спини
Не розбили, бо не з глини.
Хто, крім нас, усе це спинить?
Ми - в проваллі, та без линви,
Нагодовані полином.
А про руту і калину
Пісні наші лунко линуть.
Квилимо ми безупинно:
-«Ще не вмерла…» Хай не згине.
А нас б’ють, беруть на кпини
За слабкі коліна й спини.
Час потоком збоку плине
Повз країну з пластиліну.
Журавлі прощальним клином -
Наші діти з України…
