Самотність...вона пригнічує,
Дихати не дає,
Вона стає ніби звичаєм,
Сум тобі віддає.
Самотність...вона така горда,
Та містить багато печалі,
Ненавидить вона вроду,
Від неї ти хочеш кричати.
Самотність не має подруг -
Їй вони не потрібні.
Від неї божеволіють,
Та не кожен її гідний.
Самотність приходить повагом,
Вона не жаліє душі,
І розумієш ти з подивом,
Що світ тебе залишив.
Самотність тобі не вірить,
Не бачить твоїх страждань,
Не полишає тебе,
Бо їй тебе не жаль.
Самотність життя висмоктує
Повільно, наче удав...
І з подивом розумієш ти,
Що сам їй себе віддав.
