Все що у нас є - це сірі стіни твого будинку
час без тебе впливає на мене, обійдемось без крику
бо тут все забуте, можна сказати
"минуле без будь яких прикрас..."
забувай - гаразд?
Головне дощами не хворій,
не хворій заразами,
навіщо тобі плакати чужим людям?
прийди до мене, я вислухаю,
рівно один день, рівно 24 години я твоя печаль,
а надалі створюй свій соціальний статус
турбуйся про їжу, одяг і не забувай про мораль,
а я у той чаc, буду лікарством, що вбиває вірус
всіх твоїх причасть.
Як то кажуть "коли ти захочеш помовчати
подзвони мені - я обіцяю мовчати"
Так ось - я твій маяк,
що повертатиме тебе на берег в час твоїх блукань,
скаже тобі як правильно забуватися,
отож звертайся, коли тобі буде важко
і клич мене - моя подружка.
Люди приходять і йдуть, як поїзди
твоє життя мов вокзальний перон
всі ці несподівані зустрічі, події, люди і люди,
але я твоя незмінна станція під назвою "туман"
в довгому очікуванні твого прибуття
з текстом - повертайся
повертайся додому.
