Фальшивим тремтінням правди
Крадешся м’якими кроками
Ззаду. З Тіні…
У передочікуванні
Дратівлива недосяжність
Твоєї облудно радісної миттєвості
Гвалтує мозкові клітини,
Заважаючи втілити в життя
Проект із назвою
«зовнішня байдужість душі»…
Ниточки,
Тримаючи болюче кілке серце,
Пульсують надією на твоє існування
У безмірі забутих галактик…
А якщо ти навіть не НАПІВправда?..
Нагримати, відлупцювати,
Врешті застрелити тебе,
Не шукаючи в годинниках
Осточортілий від ненависті
Твій час!..
…адже невираховним є Вимір Щастя…
