У руці люстерко я тримав,
Сонячного зайчика запускав.
І стрибав той зайчик мій, де хотів:
Із стіни на стелю перелетів,
Із стелі додолу вмить покотивсь,
Стриб! – вже на карнизі він примостивсь.
Зістрибнув на ліжко, злякав кота –
Той, немов ошпарений, підліта,
У вікно вискакує аж надвір,
А зайчисько сонячний навздогін!
Ледве я встигав за ними двома.
Кіт по квітнику поповз крадькома,
В грядку з помідорами перебіг,
Та на грушу видертися не встиг.
Причаївсь за стовбуром, та й сидить,
Бо вже мама з віником он біжить…
Походив той віник нам по литках!
Розігнала мама всіх по кутках.
То була пригода, я вам скажу!
Більше з зайцем капосним не дружу…
