слухаючи cars hiss by my window
псуюсь на повітрі, мов стара кіноплівка.
поголосом розносить мої сліди.
підшукує слова для прощання
заметіль,
вкрадливо пропонує звороти,
краде у мене хвилину по хвилині.
де та легкість.
співа:
"хіба - що було у пустому
хіба - чого вже не буде".
і так само я,
наче слушна мить -
змушую чекати на себе,
інколи врешті не приходячи.
отруєна задоволеністю,
не краща за вчорашні харчі -
так само
надто переповнена
власним запахом.
Курц&Курц
ти бачиш сни?
зараз розкажу тобі один.
я пливла рікою
рікою, що серед гілля - серед пралісу - серед диких джунглів
звідкись темно прямує
можливо, з лігва містера Курца
чи навіть, хтозна,
його тезки полковника.
а куди відомо.
усі ріки течуть до моря.
знаєш, ріка.
ріка несла мене,
а я просто лежала на її пружній воді
наче мерці у кіно, горілиць.
і крізь листя бачила зорі.
"а" - казали птахи
"х" - казало листя
"ш" - казала ріка
ті зорі мигтіли і блимали
відбивались в мені
у моїх дрібних хвилях.
повільно-повільно.
"ш" - говорила я.
"Боже, я люблю тебе" - говорила я.
І плакала. "ш".
Я прокинулась, плачучи, у черзі до каси.
В руках мала пляшку молока і пакет яблук. На пиріг.
