Сонне щастя поринуло в сонячні ночі,
у багряні озера та ріки.
В небуття із кривавим відтінком. Довіку?
Чи ж його тепер знати нам тільки заочно?
Ти далеко. А близько – набридливий смуток,
що давно, так давно набивається в друзі...
Час пітьми, час і світла, і дивних дифузій.
А для тебе? Як важко буває збагнути...
Ні, не музика... То знов гучні канонади
розривають повітря в легенях безжально.
В небуття – наше щастя... Зламалися гальма?
Таж без нас воно є безпорадним.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design