Вони познайомилися в мережі,
Та нині когось цим здивуєш мало,
Емоцій в серцях вирували пожежі
Й, здавалось, нічого їм не бракувало.
Вона- із німецької перекладачка,
Він—менеджер з продажу будматеріалів
І все було б супер, та ось незадачка-
У різних містах їх тіла проживали.
Здавалось, їх душі з єдиного тіста
Приречені мліти в одній хлібопічці,
Тож кожного тижня із міста до міста
Вони вирушали в маршрутці й автівці.
І все було круто: місячні ночі,
Прогулянки в парках, купання в озерах,
Обійми і погляди очі у очі,
Тож бУли щасливі Одарка й Валера.
2.
Ніхто з нас не владний над привидом-часом,-
Весна промайнула і літо, і осінь,
Нам треба з Одаркою мешкати разом,-
Похмурого ранку Валері здалося.
«Давай із тобою в цивільному шлюбі
Ми будемо жити, Одарко, наславу!
Нехай всі нам заздрять довколишні люди,
Збирайся негайно до мене в Полтаву!
Я ж маю кімнату у батьківській хаті
Й роботу на цілих дві тисячі гривень,
З батьками балакав—вони будуть раді,
Невдовзі ж поїдуть в відпустку на південь!»
Одарка вагалася цілих два тижні,
Допоки насилу змогла зрозуміти,
Що хоч із полтавцем вони трохи різні,
Та тягнуться вкупу їхні магніти.
3.
Тож ось вона входить в Валерину хату,-
Сумка, валіза, кульочок з речами,
Всміхається мамі, всміхається тату:
«Тепер будем мешкати разом із вами…»
Із першого дня всі купалися в щасті
Ковтаючи враження свіжі, яскраві,
Здавалось, ніколи не з"явиться трясця
В осяяній сонцем чарівній Полтаві.
Але новизна і яскравість не вічні,
Не безліч нових екскурсійних маршрутів,
Скінчились слова у коханих ліричні,
Втомились магніти їхні тягнутись.
Невдовзі спливають прекапосні вісті:
Валера собі не прасує шкарпетки,
Одарка не вміє готовити їсти
І не відрізняє битка від котлетки.
Вона усе знає про правильну їжу,
Напам"ять цитує слова Гіппократа,
Та руки не звідти ростуть вдивовижу,
Свекрухине ж будь-що гидує вживати.
Валера ж не зіркою виявивсь в ліжку,
Одарці не хтів оддавати зарплату,
Зарано для неї вставав на пробіжку
І пиво любив вечорами вживати.
Одарка ж любила комп"ютер страшенно,
Здавалось, збирається навіть з ним спати
І це вже ставало настільки буденним,
Що вже наш Валера почав ревнувати.
Не склались стосунки, на жаль, і зі свекром,-
Одарка загучно вмикала Земфіру,
А свекор од цього ставав диким вепром
І якось облив її літром кефіру…
З свекрухою теж не зварила каші
Й в прямому, і в переносному смислі,
Бо знала «своє» й не хотіла знать «наше»,
Але в результаті і власне прокисло.
Найгірше ж у їхніх непевних стосунках—
Це різне сприйнЯття Поплавського Міші.
Одарка казала: «Він лох в обладунках»,
Валера ж про нього вигадував вірші.
4.
Оце і була кульмінація сварки
Й початок взаємокидання тарілок,
Тож слід прохолов у Полтаві Одаркин
І зникло по номеру з їхніх мобілок.
Обоє упали в апатії й стреси
І з іншими більше мутить не готові,
Між них почались незворотні процеси
Руйнації віри, кохання й любові.
Тож перш ніж докупи зводити долі,
Потрібно подумать разів із 12,
А ще краще з"їсти 7 пудів солі,
Щоб потім раптово не розчаруваться.
А корінь проблеми у вірт-спілкуванні,
Яке не дало пізнать істинні душі,
Лише породило псевдо-кохання
У двох що до всього крім себе байдужі...
Если вы еще не пробовали играть на сайте Франк казино https://online-frank-casino.com/ - скорее выбирайте демо-режим игры и одержите свою первую победу.
