|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51005
|
| Рецензій: |
95752
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 36118, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.116.51.117') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Ольга Мігель, 17-06-2013
|
Знову в гру стару я граю,
Маску блазня одягаю.
Намальована усмішка
Заховає сльози нишком.
А дзвіночки на зап'ястях
Дзвонять дзвінко, грають щастя,
І крізь дзвону мідні пути
Плачу зовсім і не чути.
Не бояться люди блазів,
І веселих маски вязнів
Трохи менше уникають,
Менше каменів кидають.
Всі слова та всі ідеї,
Через маску, через неї,
Не цікавлять жодним чином
Ні старого, ні дитину.
А тому і не лякають,
І в житті не заважають
Гнити в плісняві зеленій:
Популярній та не вченій.
Вона очі вже накрила,
Вона вуха заліпила
І від розуму останні
Забрала думки не марні.
Вона блазнів не сприймає.
Але той її лякає,
Хто від неї відцурався
Та від гнилі заховався.
От на них веде облаву,
Розпускає злісну славу,
Мріє швидше їх зламати,
Щоб не сміли заважати.
І щоб трохи відпочити,
Щоб хоч рани полічити,
Знову в гру стару я граю,
Маску блазня одягаю.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
