|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 36098, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.222.44.156') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Василь Шляхтич, 14-06-2013
|
Так він пробудився.
Зі сну повертає
В час, коли молився
Там, в рідному краї.
Пригадав хрести він.
Ще тоді стояли.
А люди щасливі
Молились, співали...
Що ж? лихом задуло
В той рік сорок шостий
І в село прибули
Непрошені гості.
Ні, він не забуде...
Ця весна вертає.
Сідає на грудях
І бувшим співає.
- Щиро молив Бога,
В якого він вірив.
Бачить, а з дороги
В хату йдуть жовніри.
- Ставай! Іди з нами!
Почув в їхній мові.
На завжди затямив
Кожне їхнє слово.
Впав він на порозі
Битий і копаний...
Збагнути не в змозі,
Що це християнин
Таке чинить лихо,
Біль завдає брату...
Моливсь дуже тихо
Також і за ката.
Подумав, у нього
Певно теж є мати,
Яка молить Бога
Десь там, в своїй хаті.
Певно, теж чекає
Вона сина свого...
Думок не приймає,
Що їй син, не з Богом.
Лежав митий кров’ю.
Ледве, ледве дихав.
Він, що жив любов’ю
Й сторонив від гріха.
Аж десь від дороги,
Яка ось, за тином
Чує, як вороги
Клянуть Україну.
- Та за що, подумав.
О моїм народі...
- Поляк, моїм кумом...
Всі ми жили в згоді...
Створили Содому
Неприязні люди...
Я питаю, - ЧОМУ!?
У них хрест на грудях...
28.05.2013р.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
