всі мої звірі поснули в глибоких норах
сірі вовки, байбаки, соболині тушки
тільки одного тигра з поганим норовом
сон подолати не зміг хоч як тужився
тужне склепіння лігва на нього тиснуло
кволо – на дощ – млоїли давні шрами
тигру було самотньо
хоч з кручі – в Тису
хто його визначив тут – брамником?
сторожем входу та оборонцем виходу
місця де мешкають світлі і темні чари
хто цього котика так по-дурному виховав
посмугованим яничаром
більше його не кличуть тропічні хащі
предків давно забуті вусаті лиця
та не дозволять стати цілком пропащим
свіжі сліди тигриці…
він їх помітив там на високій кручі
де розквітає звечора диво-зілля
він би пішов за нею звір’ям прирученим
звільнений
