Хто зґвалтував мою Країну,
На ліжко кинув,здерши одяг?
Мою самотню і єдину
Ти різав навпів:хижий потяг.
Ще глузував і бив в обличчя,
Кричав,щоб"бидло" присмирити
Казав,платити будеш вічно,
А схочеш-маєш право вбити.
Ти вимагав,щоб віддалася
Країна тілом і душею,
Глумився з неї ,як клялася
Не бути ні за що твоєю.
Вона,зґвалтована і гола,
В сльозах,лежала під тобою.
В її очах бреніла воля,
Вона лишалася живою.
Вона була завжди живою!
Жила,коли її вбивали,
Коли з очей текла сльозою
І як кайдани одягали.
Ніхто не зможе її вбити,
Сконаєш ти,Вона лишиться.
Як легко нам її любити,
Коли Країна не боїться.
Коли незламана і горда,
Хоч гола,але без кайданів.
Не молиться на лик з біг-борда,
А кличе волю з вуст майданів.
Одягне сонця пишні шати,
В калюжі Сонце не втопити.
Країно,ТАК!,моя,тримати!
Як хочеться тебе любити.
