Вікно запітніло та малювались усміхнені дерева
За ними сніг
А далі стояла дівчина на яку летіла хмара хурделиці, покриваючи скло
Закриваючи її обличчя.
Потім швидко проростали квіти на них падав дощ і вони перетворювались
у залізо.
Знову заметіль покривала скло та за ним сидів чоловік тримаючи в руках
Мале дівча
зроблене з кришталю,
тільки без обличчя.
Він поклав дівчину в склянку. Залив розпеченими залізними квітами
Та розпочав чекати коли за
вікном випаде сніг.
Обіперся на дерев’яні руки з котрих проросли цвяхи
впиваючись в бороду,
котрими невдовзі побігли маленькі снігурі
розсипаючи сіль.
