мені здалося, ми вийшли
з одних воріт,
простоволосі, в зелених
сукнях з білими вилогами,
ішли навкіс у білу тишу,
ясминові невісти,
дрімотні наречені
платанів,
що німували, як завжди,
здовж Майну
мені здалося, що вийшли
із берегів річки,
що води набрякали і сходили,
мов сонце,
нам лопотіли пелени,
як дикі гуси, оклякли
горілиці площі,
а ми згубили десь
свої платанові
бовтиці
