небо як небо під ним переважно ти
пишеш погані тексти розкурюючи старі листи
пускаєш на розпал спогади роздираєш фотоальбом
знаєш – у тій війні добряче дісталося нам обом
але ти не була б собою якби не пішла вперед
і можливо якраз тому ніяке лихо нас не бере
бо ми єдині ми сила ми сестро слава і міць
і ось ти вдома і не шукаєш дорожчих місць
коли ідеш на концерт улюбленого рок-співака
ти просто чуєш цю музику ти – така
кров розливається жилами чиста неначе ртуть
слухай – цієї миті у тобі світи ростуть
і розгортаються ніби крила дивних барвистих птах
дівчинко схоже у тебе надійно поїхав дах
що за комахи мотлошаться у цій голові
скажи – ти ще й досі чекаєш отої неземної «любві»?
досі готова вірити в реальність політичних програм?
ти не на тих поставила твій бог – програв
і залишилися тільки газетні вирізки і борги…
десь у Камбоджі селище вирізали до ноги
десь газопровід вибухнув десь затопило ГЕС
що ти на це? порадиш звернутися до небес?
дівчинко – все минуще і це також
літо почалось і з ним розпочався дощ
