Печать на пам'яті - це дим і віск,
подвійно мідь дзвенить,
і сніг - єдина барва ока;
єдина бачена ним рана -
дорога, вкрита слідом приязні:
блакитна пані йде,
щоб осушити сльози,
колодязі безбарвні вип'є
заради трьох тебе.
Заради трьох тебе
подвійно мідь дзвенить.
У білій колбі часу
ти квітку зрощуєш блакитну,
як оксамит з її плеча,
візьми, - промовиш,
- це зосталось після сліз.
