Білі слони повільно ступають
По такому соковитому
Синьому полю
Птахи швидко тікають з під їх ніг
Стадо сторожко рухається
Аби довше можна було ним любуватися
Йде до свого пастуха
Його усмішка жовта
Капелюх жовтий
Та рухи жовті
Любиш пору
Між сьомою і дев’ятою годиною
Цей легкий поспіх
Легкий спокій
Але так важко прокинутися
Видряпатися
Крізь товщу сну
Наче крізь землю
Немов заживо похований
Пастух любить бавитися зі стадом
Наспівувати старі пісні
Почуті між сходом та заходом
Від цих пісень спека стає нестерпною
І хочеться попрохати
Збав оберти
Пастуше слонів
Ти не прокинулась
Коли хотіла
Хоча запланувала з вчора
Пробіжку біля двадцять четвертої школи
Похід за молочними продуктами на базар
Але так було добре в ґрунтах сновидінь
Правда ще застаєш слонів
Які тихо зникають
Такі білі та мовчазні
Мов незайманий аркуш паперу
