Коли ніч пальці чорні запустить у кучері саду,
Сонце вляжеться спати туди, де постелить земля,
Світлі зорі зійдуть, світлі зорі очі мої вкрадуть.
День невтішний сьогодні бачу... Хай вони не болять.
Біль притлумиться в ніч, я надіюсь... І я відпочину.
Соловей у гаю, пташок вільний, моє серце вбий!..
..І воскреси, як вмієш, бо ніхто вже того не чинить.
А на ранок ми знов упокоримось сонцю ганьби.
* * * * *
Може прийде той час, коли з верхніх впаде позолота.
А у душах потрісканих зійде нова зоря.
Може втямлять низи, що життя їх - суцільне болото.
Як не буде цього - нехай очі мої згорять.
