| © Євгенія Заславська, 11-05-2013
|
Дитинство моє, ти далеко,
Тебе приніс й забрав лелека.
Я вірила, що повернеться
На моє: «Зачекай!» озветься.
А він розтанув, як омана,
Сховався за дощі й тумани,
Залишив спогади солодкі
Та сни вночі такі короткі.
Яке в дитинстві все казкове!
Все незнайоме і чудове!
І кожен день – то відкриття,
І крок за кроком – в майбуття!
А уночі ти все літаєш,
А мама скаже: «Виростаєш!»
І ти вже мрієш підрости,
До школи, в інститут піти…
Тепер дорослий і учений,
На власних помилках навчений,
Ти дивишся на небокрай:
«Де ж ти, лелеко! Повертай…»
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
