Травневий кок білує літнє сонце,
прибоєм б’ється кров на молоці.
Закріплені замком у власнім оці
швартови геть! – моргне бувалий боцман
і домалює щоглам прапорці .
Вперед за компасом в моря і океани,
для того їх і сотворив Господь,
щоб не казали: от іще, зарано
або запізно – вітер пахне траном
і тисячею первісних пригод.
За обрієм на тридесятій милі
чекає виспа згублених скарбів.
Пильнуй стерно аби шторми не змили.
Коли стають червоними вітрила,
що допливеш, пообіцяй собі.
