Задму свічки. І очі хай сторонні
Не бачать смутку в постаті моїй,
Не бачать крові з-під уламків мрій
І квітів на слизькому підвіконні.
Христос родився. Вмер. Воскреснув знову.
Народ лиш п'є, та ще хіба чолом
До ідолів (та й то якщо не влом)
Вимахує за віру іграшкову.
Надворі квітне шабаш лицемірства,
А я закрився кришкою думок
Від божевілля за маленький крок,
Але й подалі від бридкого дійства.
