Любов за кодексом ІІ. (з циклу Він і Вона - мовчазна любов)
(продовження - погляд з Її сторони)
..І потяглися дні, один від одного без різниці - як вівці:
однаково важкі і сірі, і тягучі, мов жуйка,
без леза сонячного променя - щільна покришка над застояним світом -
І потяглися терміни (години і хвилини) і вервечки-черги до лікаря..
і почали вершитися купи медрапортів - аналіз тут/аналіз там -
і покотилися золоті "мідяники" усуміш з перлами сліз -
годі утиратися -
Гей, жінко - мусиш виконати перед природою свій обов´язок! -
немилосердний імператив -
Гей, біжи, вже багато замешкала -
поспішай, бо це - твій останній шанс! -
І розкрутилася круговерть:
ляльковий театр, натягнутий на нервових ниточках -
танцюй цей немічний балет так, як ми тобі скажемо! -
Ще хочеш доказати свою вартість
перебування на цьому світі - себто свою жіночість? -
так працюй, роди!
І сама цього хочеш, і плачеш, і б´єшся головою о стіну -
все мАрно!
І страх окуповує твої одна за одною не лише нервові клітини:
боїшся, насправді боїшся, що промарнуєш
свою останню надію
на материнську Любов...
І йдеш.. покірно йдеш після всіх принизливих обстежень -
вони (Великий Брат) все знають навіть краще за тебе:
твоє життя і твій хворобопис: де і коли які хвороби/інфекції/яке ДНК і т.д. -
голова обертом -
навіть не думала,
що аж так буде потрібно навиверт нутрощі - авжеж?
І все таки згідна - заради одного-єдиного янголятка -
твого виплодка, якого безмежно любитимеш..
Що, проблеми з чоловіком? - Які проблеми? -
Адже я намагаюся врятувати нас - цілу сім´ю -
дати нам нове дихання, нове життя, нове майбутнє..!"
Ая! Пізно схаменулася! -
І, все це проковтнувши, таки там ідеш -
ІVF - це не якась там проста операція, -
це... - навіть не знаєш що..
1-ший день: відібрання яїчок..
Прокидаєшся, не можеш дихати, ловиш кожен подих, наче після утоплення -
мовляв, після суцільного наркозу - це - нормально..
Наступні дні :
дзвониш, випитуєш - чи все гаразд, чи є живі ембрії..
На 5-ий день:
знову операційна - лежиш кумедно з ногами в сторону -
всюди камери -
ембріолог вводить у тебе Твоє Вимолене Зернятко -
каже: "Дивіться, як воно світитьтся -
ось я його залишаю у Вашому тілі -
нехай щасливо загніздиться...." -
і потім вивозять тебе, всю щасливу, у палату,
через дві години вже обережно у таксі
везеш свій дорогоцінний скарб у животику додому..
І потім чекаєш, чекаєш, чекаєш.. -
нескінченна зима,
підводний човен нескінченних сірих двох тижнів -
нарешті робиш тести -
чекаєш результату..
і.. знову іронія - все безрезультатно..
Отак життя за кодексом - любов за кодексом.. -
чи ще знову варто?...
