Зеленоокий вітер,
Стоїть десь за грозою,
І дивиться на море.
Там де вмирають діти,
Там піт тече сльозою,
Там щастям буде горе.
Забудуться події,
що нам дарують волю,
Яку ламають руки.
Залишаться лиш мрії,
Які руйнують долю,
Без бою і науки.
А вітер все співає,
Про море і світанки,
Про сонце чорно-біле.
Ти вже не відчуваєш,
Як ніч змінилась ранком,
Й зелене стало сірим.
Крокуєш по дорозі,
Направленій внікуди
І думаєш про рай.
А вдома, на підлозі,
У голці маєш чудо,
І свій чарівний край.
