Напівсвідомо квітка пелюстку губить
і вітер жене її на захід
там шпиль її зловить
і стане вона знаменом
Не питай мене звідки
цей вітер дме
він поле лиця мого витер
щойно сніг зігнавши
із поля землі біля краю
звідки пам'ять іде
по брижах на погляді
прапор шукає
на цитаделі вітрів
білий як квітка
