на асфальті білими квітами,
як планети своїми орбітами,
лежимо, летимо,
вибухаємо,
наче натовські бомби в сараєво
всіх навколо на шмаття розносимо
і стежками холодної осені
розбігаємось….
листя підпалено
і лиш дим його жовтої смерті
заповзає в порожні конверти…
