І водою уп’єшся з піском річковим,
Нею давні світила умилися наче,
І вода засміється – холодна, як дим.
А Бог викурить люльку й тобою заплаче…
І прадавній верстат упряде три сльози,
Кольорові нитки переллються у сповідь,
Небо хлипне і гримне саме, без грози,
Перетруджений час випливає на лови…
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design