* * *
приладнай мої крила
до голосу
тієї сопілки
що зроблена з тіла
вербового
і
вершкові груди
маленької вершниці
поцілуй
до присмаку крові
у пам’яті
і
відпусти її в дику холодну ніч
саму
без вогню і одежини
одержиму і світлу
покажи
як тремтіти від ворога
коли раптом
зникне
остання
зірка
на небі
і
вона полетить
я полечу
аби
світло
було
в дику ніч
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design