Наче хтось намолов гірчиці і розсипав довкола.
Видихаю, як дим сигарет і випари алкоголю
Щось терпке і тягуче, що спало на дні роками,
Щось неторкане часом, теплом, руками.
Так воно і стається згодом, як хочеш знати,
Спершу рухи втрачають сенс, цілунки – смак,
а речі втрачають запах
І зникають зі стін сліди долонь, а з підлоги – капці
І без стуку приходять у сни не твої, а чужі коханці,
І коли вже можна летіти – в небо, до болю, до крику,
Ти сидиш і спалюєш листя і дихаєш ним, гірким,
і дихаєш…
