Суспільство переживає одні й ті самі хвороби:
кожна із наших втрат - це лише попередження,
що не довгим є шлях до вічного сну від утроби.
Варто це знати кожній людині наперед уже.
Коли чоловік, котрий ходить щодень просторами
(літо життя, добігає кінця лиш черговий червень),
сяде собі в літак, майне на побачення з зорями,
поспіхом зауважить: знов без дружини й вечері.
Але зорі! Вони ж... Та що говорить, коли є куди...
Краса неземна! Здійснення нетривіальних жадань.
Успадковане вміння зареготать в обличчя біді,
неопізнане і невідоме на вогник коли загляда.
Пускатиме літачки з паперових своїх спогадів:
прагнення всіх висот від народження у крові.
Якщо повернеться, то лиш нетривалим поглядом.
Адже в його власній веселці є понад сім кольорів.
