Роблячи вибір, вгору підкинуто шеляг,
що мені випаде?... Знову життя... та за все
треба платити сьогодні частинкою себе,
іспити болем пройти і навчитись терпінню
у віри, що нічого на світі не тягнеться вічно,
як було сказано в Еклезіастових строфах,
мабуть вже час починати збирати каміння,
щедро розкидане так у веселощах юних.
В білій кімнаті, розхрестившись під світлом,
відійду у пітьми нечутливість скорботну.
