Сутеніє над Храмом Ірини-Ельжбетти.
Дзвони. Задуха. І небо вимолює зливу.
Купчасті хмари крутять веселі кульбіти,
сонце до рук впало достиглою сливою.
Готичний костел припадає і пахне пилом.
Я увійшла до нього - немовби втопилась.
Старовиною Мадонна наміцно сповила.
Я дійсно тут? Може мені то наснилось?
Арки вінчають покорою. Благоговійно
старий скиглить орган надважкий мотив.
Образу Матері Божої молюсь на колінах:
...щоб Бог не покинув нас...
...щоби й надалі любив...
