У тахікардії наших годинників,
В мереживі наших мереж
Ми разом і ми одна літера,
Ми літо і вежі без меж.
Ходити босоніж травами,
Ходити босоніж і все ж
Нам кажуть – ми якісь вітряні,
А вітер вогонь рознесе!
Повітря зловивши вітрилами,
Ритм увіплівши у вир,
Ми інакше ніж інші мріємо
І віримо не маючи крил.
Ще трохи припасів в наплічнику,
За горою височіє гора,
У нас нема запобіжників!
Крізь асфальт виростає трава.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design