море змовчало, як воно завжди мовчить
так само довго, так само багатозначно
море – обіцянка спокою, сну без снів
і прохолоди ніжної в скронях і пальцях
ти можеш сидіти, ніхто тебе не жене
ти про це знаєш, і саме тому приходиш
ти бачиш море, та море не бачить тебе
говориш до моря, а море до себе говорить
відважену сіль не розгубиш і не продаш
задарма не всучиш на площі в базарний день
їж її з хлібом, їж її просто так
знаю, що гірко, і знаю, що аж пече
моря солоні хвилі впізнай на смак
ти дивишся вгору і бачиш урешті решт
в чорному небі сяє Чумацький шлях
по ньому за море ти сіль свою повезеш
