Вона ледь ступала, сьорбала носом,
Гірко хлипала, сякалась в хустинку
Вся у горошок - мимо маршрутки
Шургали просто в калюжу й на неї
Бризки негоди
Замість тюльпанів - дарунок весни
Замість цілунків - промокла хустинка
Дівчинка-горе
Щойно герой, що його покохала
Ніжно зіткавши з фантазій, ілюзій
Із компліментів, якими зурочив
Із теплих дотиків - він кінестет
Цей ось герой цілувався на площі
Із прасувальною дошкою...
В сумці смерділа канапка - ковбаска
Так апетитно, хотілося з'їсти
Але вона ж не маленька, терпітиме
Доки не прийде додому
Руки померзли, і мокрі, і холодно
Десь там за шиворот капає снігом
Снігом разталим тече просто в серце
Дівчинка-горе, дівчинка-ніжність
Ще раз відкриє для себе всю правду
Хлопці - падлюки, вона - чудо-юдо
Хто тільки в світі таку покохає?
Мокру, голодну, плаксиву, на вулиці.
Він йшов на зустріч, п'яний і гордий
Крок - зупинявся, бо де це поділась земля?
Падав в калюжу, хапався за плечі
Де я? Де я?
Раптом рукою надибав на руку
Ніжну, маленьку, що міцно тримає
- З вами все добре? - питає, а він
Бачить - навпроти дівчинка з раю...
