Переведу по собі свої підступні годинники,
най стукотять, най з'їдають тривкі хвилини.
Цінне моє сьогодні втратило ціни і цінники.
Механізми оцеї ночі подряпають наші спини.
Бачиш, я мов стрілка на циферблаті рухома,
Ось так собі ходжу-брожу на відстані подиху.
Надвірний ліхтар блимає жовтогарячим оком.
По кутках кімнати сни дріботять наполохані.
Зашарілися вікна. Заклякли всі речі зі скла.
Дослухаєшся так: чи з часом не помилився?
Спини мене, немов стрілку, аби не втекла…
Я ж поруч. І безстроково. І справжня…вся.
