Не бійсь, не вір і не проси,
У серці билися листи,
Палили виразками душу,
А ти все думав: мушу, мушу
Себе спитати: а мета?
Чи, справді, ти тоді злітав,
Бо нині сцена - " я й земля"
До нЕстяму така німа
Із тебе не пита - зніма
Наснагу, щирості слова,
Бо ти один й вона одна,
Чи просто серія пуста,
А з нею - дика самота,
Невже вся плата отака?
Фрагмент відкритого вікна -
Раптово спека - і ядуха!
І тільки в скронях легкодухо
Складався стукіт у листи:
Ти лиш прости, прости, прости…
