Сонечко яскраво світе у не маленьке віконечко.
Сліпе всім глаза, аби не жалюзі, була б сєтчаткі хана.
Отдихну минутку і напишу хоч шось про любов...
Перший день весни, но ще не бурлить прохладна кров.
Он Галька пішла, яка вона тіки адськи красіва, в туалєт,
Забув сказать, я на роботі, тому виходе чистий брєд.
Нє, ну навколо мене всі красіві, я не ісключєніє. Не брешу.
Я й сам про це знав, но скромно мовчав... Ага поспішу
Про це мені кстаті сказала сьогодні одна симпотна краля.
Коли я їй вєжліво подав свою руку у метро, на ескалаторі.
Вона внєзапно здригнулася, немов на включєному вібраторі.
Мабуть давно її так компєтєнтно і неожидано не обхажували.
Так і сказала: «Красавчик! Мої губки твої б смачно цілували.
Но мені нема коли. Хоч перезвони». І дала яскраву візітку.
Прийшлось пообіщать на свіданіі гарнезну большу квітку.
Тепер я в родумьях. Галька тоже красіва і для мене доступна.
Щас буде йти на место з туалєту облєгчьонна і трохи довольна.
Улибнеться мені і підморгне: «Мол, чого не пішов слєдом.
трохи б позанімалися петінгом, а може й сексом біжком».
Вона ж не знає, дура, шо я січас пишу стіхи. Весна... Не те шось.
Нада трохи підождать поки сонце начне народ роздівать.
