Завертали люди
в зілля, зілля.
У руках – гітари,
в оберемку – півні.
Люди йшли до царства
сонного насіння.
Річка снила, снила.
А з фонтана – бризки.
Серце моє, серце,
вистрибни!
Завертали люди
в зілля, зілля.
А за ними – осінь
звільна, звільна –
з вижовклими зорями,
і птахами хворими,
і тугими хвилями.
Груди – накрохмалені,
голова – нахилена.
Та замовкни ж, серце!
Затужавій воском!
Простували люди,
а за ними – осінь.
_______________________________
Текст оригіналу:
* * *
Las gentes iban
y el otoño venía.
Las gentes
iban a lo verde.
Llevaban gallos
y guitarras alegres.
Por el reino
de las simientes.
El río soñaba,
corría la fuente.
¡Salta.
corazón caliente!
Las gentes
iban a lo verde.
El otoño venía
amarillo de estrellas,
pájaros macilentos
y ondas concéntricas.
Sobre el pecho almidonado,
la cabeza.
¡Párate,
corazón de cera!
Las gentes iban
y el otoño venía.
