Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2580
Творів: 46836
Рецензій: 91227

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Остап

© Тата Рівна, 27-02-2013
Я Остап, а в Остапа остача дрібна –
Кілька мідних монет і потягані жарти
І не варто брехати про надміру вина
Бачить бог – в мене вічно поплутані карти –
В мене ціла кишеня брехливих тузів,
А до діла – прості папірці не козирні,
В бутлі бродять сливки...ну а ти як хотів?
До нектару – роки…для наливки…вже зимно…
Я Остап. В мене шаль конкурує з її,
З Айседори шарфом так абсурдно трагічним
Довга ніч…і у ліжку холодній змії
Я чомусь сповідаюся знов істерично…
Що це? Дим? Чи туман? Чи мара? Маячня
Мого дивного серця у наперстки забавка?
Я Остап. Син султана турецького я…
Дочка бога чи так…щоквартальна надбавка?

Де було все що зветься «омріяна юнь»?
….відібрав без надії на повернення втрати..
Ти усе вже зробив…все що міг…хочеш? – плюнь..
Бачить бог – в мене й так вже запльовані карти…
Шлях пухлинний, мов рак… мов зараза зараз..
Шлях який опроміненню не піддається…
А чому? А за що? Бачить бог – просто так..
Просто так з мене доля глузливо сміється…
Значить, є щось таке – що до діла – джек пот..
Щось належне і значить, невід’ємно важливе…
Я пізнаю….ще трохи.. а зараз – компот
Йду варити із тої прокислої сливи…

Я Остап. А в Остапа віддача стрімка..
Наче той Черемош, до якого ще – лету!
І допоки ти вбрід переходиш струмка
Я іду підкоряти синьосливну планету…
Ну а потім стільці…до дванадцяти кіл
Приговорено бути пішохідним створінням
І терпіти немов той згорьований віл..
Що проріс в борону прадідівським корінням…
Чи знайду все своє? Всі турецькі скарби?
Всі солодкі божественні ідоли зграбні?
Чи пізнаю льоди? Чи посуну торби?
Чи куплюсь на цяцьки розмальовані звабні?...
Знає хто? Хто провидець між цих знахарців,
Що наповнили чашу земної колиски?
Ти узяв все що міг…ти забрав що хотів..
Від півмісяця мого до того полумиска…
Що іще? Не збагну…Я Остап.. Я того
Я боюся змію, що до мене заблизько..
Хочу в даль...ходжу в тихий старий кабінет
Де немає пустельних поривів хамсіну…
Де остача мала…кілька мідних монет
Більше годних на забавки дрібному сину…
Що це? Дим? Чи туман? Чи мара? Маячня
Мого дивного серця у наперстки забавка?
Я Остап. Син султана турецького я…
Дочка бога чи так…щоквартальна надбавка….

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Ти узяв все що міг…ти забрав що хотів..

© Михайло, 13-11-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.75584602355957 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …