Кара псів я – ця віспа, рак;
Кадіб колік, кілок, бідак.
І НІМІ? – НІ!
Німого гомін:
Ніг от стогін.
А В ДИВА – ВИ ДВА
А в кубі – буква,
А в комі – моква,
А в раби – барва,
А в корку – кроква,
А в жилі – лижва,
А в шумі – мушва,
А в реві – верва
А в ремі – мерва,
А в руки – курва.
О, ТА ХАТО!
Хата – мана та на матах,
Хата – чан на чатах,
Хата – лань на латах;
Хата – не пух у пенатах,
Хата – шум у шатах;
Ха, тарган на ґратах.
ХОМІ – МОХ
Козі – віл і візок;
Копі – ціп і ціпок;
Косі – лід і лісок;
Коню – віз і в’юнок;
Коту – кус у куток;
Кошу – пуд у пушок;
Козубу – бузок.
А ЛОВКА ТА – КВОЛА
А локшина, сани – школа,
А лом, арка – крамола,
А лох – і вік, і віхола,
А логіка – так і гола.
А КУМУ – МУКА
А куб винив бука,
А купа ламала пука,
А курка лапала крука,
А кусала сука,
А куропатві рів – та порука.
МЕЖІ РІЖЕМ
Межа – малі тіла мажем;
Межа – куклам змалку кажем:
Межа рухома моху ражем.
Межу манила далина мужем.
Межі римами ріжем
Межи лоба – або лижем;
Межи новин жниво нижем.
Межі рвала – сала вріжем!
