"вишні-докори
в забілі тиші...
докори
вишні
колишуть"
***
я люблю свій каштан,
до небес одиноке дерево
із лапаттями рук,
із зелених очей колючками...
я люблю цей каштан
й усіляке змаліле стерво,
що зіп"є його кров,
що його занапастить рани...
я люблю цю любов
у зеленій привітності тиші...
тільки ти не прийшов.
тільки докори
вишні
колишуть...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design