Кохана, не будь зі мною такою грубою,
Не жбурляйся підручниками, не давай стусани й піддупники.
Адже ми сидимо за сусідніми партами
Біля вікна з правого боку від вчителя,
Де зазвичай сидять головні герої.
Кохана, будь моєю богинею,
Знищуй полчища демонів, гігантських летючих роботів,
Комп’ютерні віруси, привидів, злих чаклунок,
Космічні станції, антидержавних змовників, –
Твоя сила врятує світ і мене у ньому.
Кохана, стань моїм клановим ворогом,
Відточуй леза, отруюй стріл наконечники,
Освоюй ніндзюцу, укріплюй рови і стіни,
Збирай загони воїнів найдосвідченіших, –
Ми з тобою зустрінемось під знаменами різними.
Наша любов обов’язково станеться,
Під пелюстками сакури, святковими феєрверками,
На руїнах світу, у вирішальній битві.
І у двадцять четвертій, передзаключній, серії
Я, можливо, тебе поцілую.
