Падає падає падає білий сніг,
Наче кухонна сіль на відкриту рану
Мила, не йди, не кидай мене так рано
Я ще тобою натішитися не встиг
Ціле життя майнуло для нас, як мить,
Мов блискавиця у льодовій пустелі
Лютий діагноз падав, неначе стеля
Кожна молекула стогне, пече, болить...
Щастя тривало кілька десятків літ
Та усвідомив лиш на порозі втрати
Доля подарувала нам так багато...
Але тепер замислила обірвати
Зоряний, наш з тобою дзвінкий політ
Я рятував для себе тебе, як міг
Тихо молився, сидячи у палаті
Ангел носив молитви мої крилаті
Стосами, і Всевишньому клав до ніг
Знаю, сьогодні ступиш на наш поріг
Я задля тебе терни пройшов і битви
Знаю, Господь послухав мої молитви
Вислухав і для мене тебе зберіг
